Я уже давно не відчував теплих почуттів до своєї дружини. Ми вже довго разом та я вже звик до Тетяни. І, хоча колись я мріяв проводити з нею кожну секунду свого життя, зараз присутність цієї жінки мене лише дратувала. Усе, що раніше у мене викликало захоплення, тепер було мені ненависним.
Ці її поцілунки кожного ранку просто осточортіли.
Уже 10 років як у мене є коханка. Ангеліна зовсім не така, як Тетяна, вона яскрава, цілеспрямована і така свіжа. Вона дарувала мені різноманітні емоції, була легкою та повітряною. Саме цей привабило мене.
Тетяна була її повною протилежністю. Моя дружина любила у восьму порядок та дуже серйозно ставилася до життя. У неї навіть були спеціальні зошити для ведення сімейного бюджету. Ми не могли собі дозволити спонтанні покупки. Здавалося, що Тетяна не вміє розважатися, єдиною її розвагою було судоку. Як можна бути такою нудно людиною?
Сьогодні я прийняв важливе для мене рішення. Я розлучуся з Тетяною, щоб повністю належати Ангеліні. Мені не хотілося більше жодної хвилини прожити даремно та я вважаю, що Тетяна теж має право знати правду. Після того, як я зустрів Ангеліну, я зрозумів, що нікого так сильно не кохав. Я вважав, що мої колишні почуття до Тетяни були фальшивкою.
Мені не хотілося говорити з Тетяною про це вдома, адже після розлучення вона залишиться жити там і згадуватиме нашу розмову.
Я замовив столик у ресторані, Тетяна була сама на себе не схожа: вона одягла свою найкращу сукню. Дружина мала приголомшливий вигляд. Коли я повернуся додому, то побачив її у дверях. Сказав, що приєднався до неї згодом і викликав для Тетяни таксі.
Мені потрібно було знайти один документ, який були потрібні для оформлення розлучення. Я дуже поспішав, тож висипав усі папери на підлогу. Раптом мою увагу привернув конверт. Раніше серед наших документів я його не бачив.
Я подумала, що у ньому фотографії мене та Ангеліни. Тремтячими руками я відкрив його.
Від того, що я там прочитав, мої очі вилізли на лоб. Там було написано про якусь хворобу назви якої я ще ніколи не чув. Я вирішив подивитися в інтернеті що це за хвороба. Там було написано, що з таким діагнозом люди живуть 6-9 місяців.
Цей документ було створено пів року тому. Увесь час до мене телефонувати Тетяна, а я сидів на підлозі та згадував наші щасливі моменти. Хоча я сильний чоловік та сьогодні я плакав.
Шкода, що так усе закінчиться. Я забув про намір розлучитися з Тетяною. Швидко поїхав у ресторан. Про те, що знаю про хворобу дружини, не розповів. Я твердо вирішив, що не буду з нею розлучатися та зроблю її останні моменти життя щасливими.
Мене почала гризти совість за те, що я планував її покинути. Страшно навіть уявити, що було б, якби я все-таки здійснив свій намір. Мені було дуже шкода, що так сталося з Тетяною.
Настав Новий рік та я згадав про своє бажання, яке згадував торік. Тоді я хотів свободи, яким вже дурнем я був.
