Нещодавно ми з дружиною нарешті купили квартиру на виплату. Надіємося, це не остання наша покупка подібного роду. Довгий час не з дружиною працювали за кордоном для того, щоб зібрати суму на перший внесок.
Квартира була хоч і маленька, зате з ремонтом. Сусіди доброзичливі. Першим привітати нас з покупкою житла прийшов літній чоловік. Тарас Михайлович сказав, що прийшов познайомитися та привітав нас з новосіллям. Похвалив нас за те, що ми такі молоді та змогли самостійно придбати житло. Побажав нам достатку та побільше діточок. Як виховані господарі, ми запросили його на чашку чаю.
Тарас Михайлович чаював у нас недовго, проте за увесь цей час зміг розповісти нам абсолютно все про інших мешканців нашого будинку. З’ясувалося що в нас по сусідству живе лікар ветеринар. А це неабиякий бонус до квартири. Тепер будемо знати до кого звертатися, якщо з нашим песиком щось станеться. Тепер ми знали хто з сусідів може шуміти та викидати сміття з вікна.
Наступного дня Тарас Михайлович знову завітав до нас. Він прийшов, щоб розміняти гроші, казав, що йде по хліб, а в магазині завжди немає здачі. Чоловік приніс 100 гривень. Ми дали йому дві купюри по 50 гривень.
Яким же було моє здивування, коли в магазині відмовилися брати ці гроші, як дав нам Тарас Михайлович, мовляв це фальшиві гроші. Інші покупці скоса поглянули на мене. В той момент я хотів провалитися під землю. Гірше за все, що касирка покликала охоронця. Я вже думав, що зараз приїде поліція, надягне на мене наручники та поведе у відділок, а потім ще й телебачення зніме про мене сюжет. Але, на щастя, все обійшлося.
Я розрахувався банківською картою.
Ввечері я про це розповів дружині. Ця ситуація здалася нам дуже дивною та ми не могли повірити в те, що нас літній сусід міг нас обманути. Можливо, Тарас Михайлович і сам став жертвою обману.
Мені було дуже незручно про це говорити сусіду та ми з дружиною вирішили просто забути про цей неприємний випадок.
Через деякий час Тарас Михайлович знову прийшов до нас з таким же проханням. Цього разу він приніс купюру 1000 гривень, сказав, що дуже розгублений, бо пенсію йому принесли саме такими купюрами. Тепер він тепер не знає, як з таким грошима йти в магазин.
Цього разу я вирішив бути обережнішим та сказав, що готівки вдома не тримаємо і гроші у нас на банківській картці.
Коли я розмовляв з іншими сусідами, багато чого нового дізнався про Тараса Михайловича. З’ясувалося, що в молодості наш сусід був засуджений за шахрайство. Хтозна, можливо, він ще й досі цим займається…
