Я працювала в пологовому будинку. Мені дуже подобаються немовлята. Вони так приємно пахнуть молоком відразу після народження. Я була просто в захваті від цієї роботи, уявляла, як одного прекрасного дня я теж стану мамою.
Невдовзі я вийшла заміж та ми з Дмитром почали разом планувати народження дітей. Та роки йшли, а мені так і не вдавалося завагітніти. Я пішла до лікаря, пройшла обстеження та з’ясувалося, що я не можу мати дітей. Мені було дуже страшно зізнаватися про це Дмитру, я думала, що він покине мене після цієї звістки. Та чоловік сказав. що кохає мене і не покине.
Коли ми вже змирилися з тим, що дітей у нас не буде, сталося ось що. В наше відділення привезли жінку, яка була вагітна двійнятами. Народилися здорові хлопчик і дівчинка. Мама двійнят написала відмову від дітей. Річ у тім, що вона сирота, допомогти їй нікому, а батько дітей відмовився від неї, як тільки почув про вагітність.
Я порадилась з Дмитром та ми вирішили взяти тих діток під опіку. Невдовзі оформили всі необхідні документи та наша сім’я нарешті стала повною.
Зараз Валентин та Валентина уже ходять в перший клас та ніхто навіть не здогадується, що я не їх біологічна мама. Ми дуже схожі між собою. Дітям ми поки нічого не розповідали про їх походження, хай трішки підростуть.
Я дуже щаслива, що все так чудово склалося.
