У нас було два сини. Старший Антон, а молодший Василь. Різниця між ними 5 років. Антон уже одружений, ми з дружиною придбали йому квартиру в іншому місті. Сину там запропонували хорошу роботу, тож він став проживати там. Довгий час від нього не було звісток, ми лише отримували від нього листівки на свята та дізнавалися про його життя завдяки постам в соцмережах.
Дружина Антона мала власний бізнес, який процвітав, тож в грошах потреби у них не було. Антон з дружиною часто їздив на відпочинок за кордон.
Невдовзі молодший син Василь зібрався одружуватися. Власного житла у його нареченої не було, тож вони тимчасово пішли проживати в орендовану квартиру. Ми з дружиною почали збирати гроші, щоб купити молодятам житло.
Та раптом сталося непоправне. Моя дружина сильно занедужала та згодом її не стало. З цією подією я не міг впоратися самотужки та попросив у синів про підтримку. Василь з дружиною приїхали до мене на декілька днів, а Антон сказав, що може приїхати лише на похорон.
Молодший син з невісткою дуже старалися мене втішити та мені дійсно стало легше. Не знаю, як би я це все пережив наодинці. Сам я не мав змоги збирати кошти на квартиру для сина, а сума, яку ми з покійною дружиною зібрали, була маленькою. Тож ми вирішили, що Василь з дружиною переїдуть до мене та, коли мене на стане, цю квартиру успадкує Василь.
Ми стали проживати утрьох. Згодом народилася внучка та нас стало четверо. Квартира у мене трикімнатна, тож для онучки ми мали змогу виділити окрему кімнату. Нам було спокійно та комфортно проживати разом.
Якось на порозі мого дому з’явився Антон. Ми не бачилися з ним з часів похоронів дружини. Він був з великою валізою. Я сказав, що радий його бачити та що для гостин він взяв трохи забагато речей.
Антон сказав, що він приїхав назовсім.
Річ у тім, що квартира, яку ми йому подарували, тепер належить його дружині. Вона обманом змусила сина переписати квартиру на неї для того, щоб наша колишня невістка могла взяти кредит на розвиток бізнесу. Заставою виступала квартира.
Тепер син повернувся додому, вважаючи, що йому належить частина квартира, у якій ми зараз проживаємо.
Мені було дуже шкода сина, адже він моя рідна кров та йому більше немає куди йти. Навіщо йому щось шукати, якщо у нього є рідні, які можуть йому допомогти. Довелося онучці переїжджати у кімнату до Василя з дружиною. Та це ще нічого, її плач у ночі почав нервувати Антона та він постійно скаржився на те, що він не може спати. Василь не мовчав та пропонував брату йти винаймати житло, якщо йому щось не подобається.
Я був наче між двох вогнів. Намагався помирити синів. Пояснював Антону, що малі діти всі плачуть. У старшого сина дітей немає, тож він не знає що це таке та до такого абсолютно не готовий. Антон знаходився в затяжній депресії, тож його нервувало абсолютно все навколо.
В результаті Василь не витримав та вони з дружиною та донькою знову почали винаймати житло.
Я вважаю це несправедливим. Краще б Антон пішов жити окремо, проте нічого поки не можу зробити.
