Часом правда, яку приховують люди відкривається надзвичайно несподіваним чином. Моя сестра Анна думала, що її обман ніколи не відкриється. Річ у тім, що вона вирішила відбити у подруги її чоловіка.
Ще на весіллі, бувши дружкою, Анна поклала око на Івана. Його дружина Оксана це помітила та викреслила мою сестру назавжди зі свого життя. Я ще тоді сказав Анні, що так робити не годиться, адже вільних чоловіків на світі багато та вона ще знайде собі того, хто їй підійде, а на чужому нещасті свого щастя ніколи не побудуєш.
Та Анна хоч і зникла з життя Оксани та Івана, зустрічей з чоловіком шукати не перестала. Якось сестра сказала, що нарешті знайшла своє кохання. Я дуже за неї радів та надіявся, що вона не про Івана каже. Та коли я попросив познайомити мене з її обранцем, Анна сказала, що він дуже зайнята людина та зараз не час.
Згодом сестра дізналася, що вагітна та на радощах вирішила помиритися з Оксаною, взяти її за хресну для дівчинки.
Після народження Софійки на хрещення прийшла Оксана та давні подруги помирилися. Проте після того, як дитину почали роздягати для купання, Оксана змінилася в лиці, наче побачила привида. Вона кулею вилетіла з церкви та вони з Анною знову віддалилися.
Ніхто не розумів що сталося, а коли я зателефонував до Оксани, щоб дізнатися причину її дивної поведінки, з’ясувалося, що на животику дівчинки була така ж родимка, як і в Івана та їх спільного сина. Ця родимка передається у спадок. Ось про яке кохання мені говорила сестра…
