Ми з дружиною давно мріяли про дачу. Мій брат підказав мені, що на тому ж дачному масиві, де у нього дача, продається невеличкий будиночок з хорошою зоною відпочинку. Ця зона була в дещо занедбаному стані та ми привели його до ладу. На це нам знадобилося близько місяця. Якраз до травневих свят нам вдалося облаштувати дачу та зону відпочинку, цю подію ми вирішили відмітити разом з братом, оскільки саме він порадив придбати цю дачу.
Коли брат з сім’єю прийшов до нас, то аж рот відкрив від здивування. Вони захопливо оглядали нашу зону відпочинку та вголос її хвалили. Ми дуже добре провели час та дружина мала необережність сказати, що вони можуть приходити тоді, коли захочуть. Ми так довго сиділи, що настала ніч, наші та їх діти позасинали, то брату з дружиною та їх дітьми довелося у нас ночувати.
На наступних вихідних брат з сім’єю знову завітав до нас в гості. Тоді ми аж ніяк не були налаштовані на прийом гостей, оскільки у нас був важкий день, ми дороблювали кімнату нагорі та сильно втомилися. Хотіли піти швидше спати, а не смажити шашлик. Проте брат взяв з собою їжу та напої, тож відмовляти було якось незручно. Та, як хороші господарі, ми прийняли їх, просиділи знову до ночі. Цього вечора добре відпочили усі, крім нас, єдиною нашою мрією було лягти спати.
Зранку прокинулися геть розбиті та намагалися більше не згадувати про візит брата, а даремно. Не пройшло і декількох днів, як брат та компанія знову завітали до нас у гості. Найцікавіше те, що вони жодного разу не попереджали про свої візити. Їм навіть на думку не спадало, що ми хочемо хоч іноді провести час в колі сім’ї.
Мене неабияк почало це напружувати та я поспішив поділитися своїми думками з дружиною. А вона озвучила можливу причину їх частих візитів. Це була наша зона відпочинку. У брата на території такої немає, свою зробити лінь, осо вони та ходять до нас постійно.
Наступного разу, коли брат з сім’єю знову до нас прийшов, терпець увірвався та ми їх просто не впустили, мотивуючи це тим, що у нас інші плани. Можливо, це й не виховано, але ми не могли інакше. Відповідь брата мене просто шокувала. Він сказав, що ми можемо йти у справах, а вони поки посидять у нас. Так, згоден, звучить дуже смішно, але брат був налаштований серйозно.
Їх наміри були доволі серйозні.
Довелося переходити до більш крайніх мір. Ми змінили замок на огорожі. Постаралися звести спілкування до мінімуму. Тепер брат до мене постійно телефонує та напрошується у гості.
Невже ці люди не розуміють по-нормальному? Як нас їх спекатися?
Брат звинувачує нас в зарозумілості та егоїзмі, розповідає усім навколо, що я посмів відпочивати без нього.
