Ми з дружиною завжди мріяли про великий будинок, в якому ростимуть наші діти… Але грошей катастрофічно не вистачало, тому мені довелося поїхати на заробітки за кордон. Додому вирватися було дуже складно, тому ми лише зідзвонювалися з моєю дружиною Олександрою.
Добре, що мій колишній однокласник Назар розбирається у всіх цих будівельних питаннях та зголосився допомогти нам. Він має власну будівельну фірму та знає багатьох постачальників, де можна взяти дешевше будівельні матеріали. Керувати будівництвом я доручив дружині. Вона мені відправляла фото виконаної роботи.
Єдине, що мене хвилювало, це те, що Назар був досі неодруженим та я хвилювався, що він тепер часто буватиме у нас вдома. Олександра розвіяла усі мої сумніви, запевнивши мене в тому, що уже познайомила Назара зі своєю сестрою. Розповідала, що у них все серйозно та йде до весілля.
Ми склали план будівництва, владнали усі справи з паперами. Я знайшов високооплачувану роботу та за нашими підрахунками вже скоро ми мали побудувати будинок.
У зв’язку з тим, що робота у мене була важка та напружена, відпускати додому мене ніхто не збирався, тому за чотири роки я жодного разу не був удома.
Навіть на Різдво та Новий рік, коли в усіх повнісінько вихідних, мене не відпускали додому. Я не хотів втратити цю роботу, адже на кону стояло багато чого.
Багато хто з моїх колег звільнявся, не витримуючи шаленого темпу роботи. Але я не міг цього зробити, адже як би ми тоді добудували будинок. Керівництво помітило мою сумлінну працю та те, як добре я володію мовою їхньої країни, та зробило мене бригадиром. Грошей я став заробляти набагато більше, проте вільного часу у мене залишилось зовсім небагато.
Ми з Олександрою почали віддалятися один від одного та це мене вкрай засмучувало. Будинок був уже майже добудований та я вирішив, що поїду додому що б там не говорило керівництво. Особисте щастя для мене важливіше за будь-які посади.
На мій подив, мені дали відпустку та нарахували мені хорошу суму відпускних. Я придбав для коханої гарну сукню відомого бренду, набрав додому місцевих смаколиків та вирушив до коханої. Такого хвилювання я давно уже не відчував, моє серце завмирало від очікування зустрічі з дружиною.
Якби я тільки знав, що мене чекає…
Діставшись до рідного дому, я завмер від несподіванки, він був зовсім не таким, як на фото, що мені відправляла дружина. Закінченням будівництва і не пахло. Був збудований лише перший поверх, фасад був відсутній, лише гола цегла. У домі горіло світло.
З великим нетерпінням я подзвонив у двері та мені відчинив Назар, за ним ховався хлопчик трьох років. Я не повірив своїм очам. Чому в нашому домі мій колишній однокласник та дитина? Де моя дружина? З кухні почувся голос Олександри:
– Коханий, йди вечеряти, все ж захолоне.
Потім в коридор вийшла моя дружина та завмерла від несподіванки.
В той момент я хотів провалитися під землю, або поїхати та більше ніколи не повертатися. Все ж я зміг себе опанувати та попросив Олександру все пояснити.
Проте у неї це слабо вдавалося. Замість неї це зробив Назар:
– Таку красуню дружину надовго залишати одну не можна, адже вона може засумувати, добре, що поруч виявився я.
Я ледь стримував себе, щоб не натовкти тому нахабі пику. Проте різко встав та пішов, переночував у готелі, а наступного дня подав заяву на розлучення та позов до суду на поділ майна.
Мені вдалося відсудити будинок та жити у ньому я не став, продав та поїхав назад в країну, в якій працював. Ще трішки та зможу придбати там житло.
