Я часто не могла зрозуміти, чому свекрухи ревнують своїх синів до невісток. Так траплялося у моїх заміжніх подруг та вони систематично жалілися на те, як їх допікають свекрухи. Коли я познайомилась з моїм майбутнім чоловіком Андрієм, глибоко в душі я боялася, що моя свекруха теж почне до мене прискіпуватися та перетягувати Андрія на свою сторону.
Та поки я не зіткнулася з цією проблемою особисто, жила ілюзіями. З Андрієм ми познайомилися на дні народження подруги, відразу один одному сподобались, почали зустрічатися. Згодом зрозуміли, що хочемо прожити разом усе життя.
Андрій єдина дитина в сім’ї, природно, що вся увага діставалася йому. Як він мені розповідав, його мама дуже його любила в дитинстві та балувала, зараз у них теплі, довірливі стосунки. Коханий мало розповідав про батька, знаю лише, що він не брав участі у вихованні сина, часто підіймав на його Софію Михайлівну руку, любив випити, згодом його не стало. Андрій розумів, що це сумна подія, але вони з мамою тоді зітхнули з полегшенням та в їхньому житті настала світла смуга.
Андрій часто говорив Софії Михайлівні, що він зовсім буде не проти, якщо вона знову вийде заміж, що прийме її обранця, на що мама коханого відмахувалась, та казала, що він єдиний чоловік в її житті, надія та опора. Вона сама займалася вихованням сина, давала йому усе найкраще. Часто говорила, що виховала з нього ідеал чоловіка.
Коли Андрій підріс та почав задивлятися на дівчат, Софію Михайлівну наче підмінили, ніхто з дівчат їй не подобався, вона ніколи не давала грошей Андрію, щоб він повів дівчину на побачення, та Андрію довелося шукати підробіток. Вона шалено його до всіх ревнувала, перевіряла його особисті речі та телефон. Розпитувала усіх його друзів про нову обраницю Андрія, а потім влаштовувала йому вдома скандали з істериками.
На момент нашого знайомства Андрію було уже тридцять років. Він чесно мені розповів усе про його маму та запевнив, що усе буде добре.
Він нікого ще не знайомив із Софією Михайлівною, бо ні з ким ще стосунки не були такими серйозними, як зі мною. Знайомство пройшло, м’яко кажучи не дуже, мама коханого усіляко провокувала мене та Андрій був поруч та усіляко мене підтримував. Після нашого знайомства мама Андрія виявила категоричну незгоду на наш союз. Та Андрій сказав, що все одно зі мною одружиться.
Весілля все ж відбулося, навіть Софія Михайлівна на нього прийшла. Усе свято вона проходила з таким кислим лицем, ніби це не весілля, а похорон. Хоча одягнена вона була в біле. Мабуть, хотіла отримати якомога більше уваги. А коли вітала нас, то сказала, що її син найкращий у світі чоловік, що мені дуже пощастило що насправді я не заслуговую на такого чоловіка, як Андрій.Та на її слова ніхто не зважав, ми з Андрієм були дуже щасливі та усі гості раділи разом з нами. В кінці дійства до мене підійшла моя мама та сказала, щоб я не зважала на слова Софії Михайлівни, пояснила, що моя новоспечена свекруха виховувала сина для себе, думаючи, що він завжди буде з нею поруч, а я зіпсувала її плани, от вона і біситься. Порадила переїхати від неї якнайдалі.
Ми з Андрієм так і зробили. Проте в час мобільних телефонів зовсім позбутися її не вдалося. Почалися чисельні телефонні дзвінки до Андрія. Чи поїв він? Що поїв? Чи чистий у нього одяг? Що він їв на сніданок, обід та вечерю? Чи вдома чисто? І тому подібне.
Потім у нас народилася дитина та довелося мені знову побачитися з Софією Михайлівною. Після чергової порції неконструктивної критики я запитала у свекрухи прямо що я їй зробила, на що отримала відповідь, яка досі лунає в моїй голові:
– Ти зіпсувала усе моє життя, ти не заслуговуєш життя, яким ти живеш, Андрій мав бути біля мене, а ти мені усе зіпсувала.
– Ви ж іще знайдете чоловіка, вони є, я бажаю Вам щастя в особистому житті.
Очі свекрухи налилися кров’ю та вона перейшла на крик:
– Не для того я ростила Андрія, щоб віддати тобі. Думаєш, просто зараз знайти чоловіка в наш час!
Ця розмова була дуже неприємною, проте необхідною.
Це ж як виходить, якщо кожна мама вчепиться мертвою хваткою за свого дорослого сина лише тому, що їй лінь шукати чоловіка та будувати з ним стосунки, то за кого тоді молодим дівчатам виходити заміж? Чи може народити собі сина та зліпити з нього ідеального чоловіка для себе, щоб потім нікому його не віддавати?
