З моїм онуком колись трапилася доволі цікава історія. Причому тоді він тільки народився.
Пологи у невістки Оксани почалися миттєво та замість приватної лікарні її повезли в обласну. Робити нічого, так склалися обставини. Слава Богу, хлопчик народився здоровим та ще й природним шляхом. Оксані раніше казали, що їй буде важко народжувати, оскільки вона сама невеликого зросту та делікатної тілобудови. Олег не відходив від лікарні ні на крок, але в палату його не пустили. Невістка лежала в одній палаті з циганкою. Олег наказував їй поховати цінні речі про всяк випадок.
Якось тривожно було через подібне сусідство. Як потім розповідала Оксана, її сусідка виявилася хорошою людиною, вони потоваришували.
Лікарня у нас уже стара та сталося так, що у них зникло опалення. Десь прорвало трубу чи інша несправність, ніхто не знає. Син не знав що робити. На вулиці пізня осінь, дощ, вікна старі, дерев’яні. Олег намагався прорватися через охорону та передати обігрівач, теплі речі та ковдру, але марно. Я увесь час йому телефонувала, щоб дізнатися як справи в Оксани з внуком, переживала, щоб вони не замерзли.
Син заспокоїв мене, сказавши що питання з опаленням уже вирішено. Я здивувалася, запитала як. На що Олег розповів, що невідомо звідки з’явилися чоловік тієї циганки, що лежала з Оксаною в палаті, та її брат, принесли обігрівач. Як вони пробралися в палату – невідомо. А коли медперсонал почав скаржитися на те, що їм виставлять космічні рахунки за світло, то брат циганки вручив здивованій медсестрі пачку грошей.
Вони ще трішки посиділи з новонародженим циганом та пішли. Згодом інші жінки з новонародженими дітками приходили до Оксани в палату погрітися, аж поки опалення не увімкнули.
З того часу до цих людей я почала відноситися інакше.
