З Валентином ми навчалися на одному курсі. Ще з першого курсу ми один одному сподобались.
Також у мене був вірний друг Станіслав, він ніколи не говорив мені про свої почуття та і я вважала, що ми завжди будемо друзями, адже моє серце належить іншому. Станіслав неодноразово натякав мені, що Валентин мене не гідний та що я достойна кращого. Та я була засліплена коханням до Валентина та не помічала наскільки він скупий до мене в плані прояву почуттів та залицянь. Та й навіщо йому було це робити, адже я і так заради нього була готова на все.
Хто б що не казав, я вірила в те, що Валентин просто такий є, не демонструє почуття на людях, а так він мене дуже кохає, просто боїться це показати.
– Давай я тобі хоч каву куплю, – казав Святослав, – ти так замерзла, коли востаннє Валентин водив тебе на каву?
Я лише виправдовувалася, що йому ніколи, він і працює, і вчиться. Та й побігла додому до коханого, в той час ми проживали разом. Потрібно було приготувати йому вечерю. Коли я різала м’ясо мене раптом знудило. Запідозривши щось не те, я побігла в аптеку за тестом на вагітність. Зробила. Позитивний…
Я поспішила поділитися новиною з коханим. Та Валентин відреагував не так, як я очікувала:
– Ти що собі надумала! Навмисно завагітніла, щоб я з тобою одружився? Не потрібна мені ця дитина. Забирайся геть!
Я була зовсім приголомшена тим, що почула від Валентина. І з цією людиною я хотіла пов’язати своє життя?! Чим я думала. Ми з Валентином домовилися, що сьогодні я переночую, а завтра повернуся жити до батьків. Цієї ночі я погано спала, все надіялась, що все мені приснилося та зранку я прокинуся, побачу квіти від коханого та повідомлення про те, що він радий від несподіваної звістки.
Та цього не сталося, Валентин став наче чужий.
Я зібрала свої речі та повернулася до батьків. Нічого про вагітність їм не сказала, але твердо вирішила, що буду народжувати. Розповіла лише Святославу. Він завжди був поруч зі мною, підтримував, слухав, давав поради.
Якось серед білого дня Святослав раптом дістав коробку з кільцем та запропонував стати його дружиною. Для мене це стало приємною несподіванкою. Я й подумати не могла, що Святослав відчуває до мене щось більше, ніж дружба. Кращого чоловіка годі було й шукати.
Я почервоніла від несподіванки, але сказала “так”. Святослав міцно мене обійняв та ми вперше поцілувалися. Це було просто неймовірно, такого щастя я давно не відчувала.
Ми одружилися, згодом народилася Софійка, вона була дуже схожою на мене та Святослав сказав, що він найщасливіша людина у світі, адже тепер у нього дружина та донька.
На досягнутому ми не зупинилися та через рік у нас народився синочок Максим.
