Деякі люди можуть бути настільки нахабними, що терпець уривається навіть у найбільш терплячих людей.
Ця історія відбулася зі мною в студентські роки. Я їхав на навчання в плацкартному вагоні на першій полиці. Навпроти мене теж на нижній полиці їхав один хлопець. Він усе намагався втертися до мене в довіру, спілкувався зі мною так, наче ми давні знайомі. Звали мого сусіда Михайло. Якось я помітив, що він бере мою кружку та наливає у неї свій напій.
Я зробив йому зауваження, а хлопець удав, що він помилився, адже у нього така ж кружка. Сказав, що більше не буде.
Проте слова не дотримав та ситуація повторилася. Я знову зробив йому зауваження, Михайло віджартувався, сказавши, що він такий забудькуватий. Пообіцяв більше мої речі не брати.
Потім він випадково взяв мій телефон, рушник, а коли ходив курити, ще й мою куртку прихопив.
Я вирішив, що Михайло з мене знущається та вирішив, що потрібно щось з цим робити.
Я розстелив постіль, перевдягнувся та удав, що сплю. А сам поклав свій телефон так, щоб можна було легко записати на відео усе, що робить Михайло. Ситуація знову повторилася та мені вдалося записати усі його дії на камеру.
Коли я знову зловив сусіда на гарячому, то повідомив про те, що я звернуся до провідника або до поліції. На що Михайло сказав, що у мене немає доказів. Не довго думаючи я продемонстрував йому доволі цікаве відео. До кінця поїздки Михайло мої речі не брав, навіть дивитися в мою сторону боявся.
