Ви тільки нічого не подумайте, я кохаю свого чоловіка і таким займаюсь вперше. Мені й самій соромно про таке розповідати не те, що законному чоловіку, а й будь-кому.
Зовсім нещодавно до нас влаштувався на роботу новий працівник. Він сам не з наших країв. Був змушений покинути свій дім, тому Віктора перевели до нас. Молодий чоловік виявився неабияким спеціалістом, тому його на роботі стали дуже цінувати. А ще він ззовні дуже привабливий чоловік.
Все почалося після того, як у звіті нашого відділу знайшли критичну помилку та з’ясувалося, що ключова програма, яку ми постійно використовували в роботі, стала тому виною. Довелося переробляти купу документів та цю роботу доручили мені з Віктором. Чесно кажучи, мені Віктор сподобався з першого погляду. Він мені нагадав мого чоловіка, таким Ігор був відразу після нашого знайомства: веселий, енергійний, впевнений в собі зі спортивною підтягнутою фігурою.
Віктор на 5 років від мене молодший, але видно було, що я йому подобаюсь теж. Я з острахом очікувала на той момент, коли ми будемо проводити разом більше часу, ніж зазвичай.
З усіх сил я старалася тримати себе в руках, не зустрічатися зайвий раз поглядом з Віктором, щоб не видати свою зацікавленість, а він наче навмисно мене дражнив, намагався доторкнутися та дивився таким поглядом, від якого перехоплювало подих.
З нетерпінням я чекала закінчення робочого дня, бо Ігор мав мене забрати з роботи та довезти додому. Я відчувала свою провину перед чоловіком, хоча нічого поганого не зробили, але поки не зробили. Хтозна, до чого це все призведе.
Як на зло, Ігор затримався на роботі та не зміг мене підвезти. Нам з Віктором було по дорозі та ми пішли додому разом. По дорозі ми розговорилися на особисті теми та я розслабилась, тоді я отримала від цієї розмови дуже багато задоволення, на прощання Віктор узяв мене за талію та усе моє тіло наче вдарило струмом.
Тепер я не знаю як мені далі бути та як дивитися в очі своєму чоловіку.
