Назар йшов знайомитися з батьками своєї коханої. Хлопець сильно хвилювався та намагався сподобатися.
– Не варто хвилюватися, – заспокоювала коханого Аліна, – ти їм сподобаєшся. Та і я вже доросла, якщо ми вирішили жити разом, то так і буде.
– Мама! Тато! Це Назар ми будемо жити разом.
– Добрий день, – ледь чутно сказав Назар перебираючи з ноги на ногу.
– Раді познайомитися, – сказав Руслан Федорович, батько Аліни, – заходите на кухню, а ми з мамою Аліни поки їй речі зберемо.
– А що, ви кудись ідете?, – запитала Аліна батьків.
– Ні, не ми, – сказала мама Аліни, – це ж ти вже доросла та зібралася жити з хлопцем. От ми тобі й допоможемо зібрати речі. А зараз ідіть поїжте, бо їжа захолоне.
– Тобто як, мамо. Ти хочеш, щоб я від вас з’їхала?
– Так, ти ж уже доросла для того, щоб приймати такі рішення, тому й з’їдеш, підеш на роботу, навчишся розподіляти сімейний бюджет та будеш самостійно нести відповідальність за своє життя.
– Мама… Слухай, – зам’ялася Аліна, – але я думала, що ми будемо жити з вами.
– З нами? Для чого вам це! У квартирі має бути лише один господар та господиня, адже це тільки на перших порах ми будемо жити мирно, а потім почнемо ділити полички в холодильнику, сваритися через побут та згодом зненавидимо один одного. Ти ж цього не хочеш?
– Не хочу, звичайно!
– Отож, бо й воно, – озвався з кімнати Руслан Федорович, – дорослі діти не повинні жити з батьками. Адже згодом почнуться непорозуміння, суперечки та образи.
– Але тоді де ж нам жити? – розчаровано запитала Аліна, – батьки Назара живуть аж в селі, в студентському гуртожитку ми можемо жити лише окремо, а на оренду житла у нас грошей немає.
– Ну ви ж уже дорослі, – з посмішкою сказала мама Аліни, доведеться знайти вихід з ситуації. Наприклад, перевестися на заочне відділення та знайти роботу. Все, заради того, щоб жити разом.
Аліна опустила голову, Назар мовчав.
– Їжте-їжте, ми поки речі Аліни зберемо, – турботливо сказав батько Аліни, – ми вам дамо трохи грошей для початку, а потім ви вже якось самі.
Аліна ніби прокинулась від слів батьків. Вона зрозуміла наскільки хибними були її уявлення про своє дорослішання:
– Почекайте поки, не збирайте речі! Ми ще раз все ретельно обдумаємо!
Молоді люди вийшли у двір, батьки Аліни спостерігали за ними через вікно. Дівчина гаряче щось розповідала Назару, а він не знав що сказати, в результаті вони розійшлися в різні сторони.
Ось так дорослі люди зрозуміли, що рано вони себе так назвали та повернулися під батьківське крило. Легко кричати, що ти вже дорослий, коли мама і тато тебе годують та усім забезпечують.
Вчинок батьків Аліни насправді заслуговує похвали та ось як повинні поводитися батьки дітей, які тільки дорослішають, щоб уникнути небажаних наслідків.
