Після того, як не стало мого дідуся, батьки здавали його однокімнатну квартиру в оренду.
А коли я одружився, то ми з моєю дружиною переїхали жити у цю квартиру, власниками квартири так і залишалися батьки. Це зробили для того, щоб у мене не було проблем у разі розлучення. В такому випадку дружина не зможе претендувати на квартиру. Запевняли мене у тому, що ця квартира все одно буде моя.
Та нам і цього було вдосталь, адже чого ще можна бажати молодій сім’ї. Після переїзду ми почали з усіх сил наводити лад в нашому сімейному гніздечку.
Батьки проживають у двокімнатній квартирі уже довгий час. А минулого літа вони придбали дачу, про яку усе життя мріяли.
Тепер частують нас свіжою городиною та натякають на те, що пара б уже і внуків на дачу привезти. Влітку вони живуть на дачі, а взимку повертаються у місто та живуть у квартирі. А ми тепер для них як безплатна робоча сила: урожай збери, город посапай, подай-принеси – так ми відробляємо наше проживання в дідусевій квартирі.
Моя дружина до важкої роботи не звикла, бо все життя виросла в місті, каже, що готова платити або за оренду квартири, у якій ми проживаємо, або працівникам, які б допомогли моїм батькам на дачі. Мої батьки такої позиції не розуміють. Потім дружина завагітніла та я не брав її на дачу з відомих причин.
А коли у нас народжувалася дитина, то я був поруч з дружиною та після народження малюка замість привітань я почув дорікання у невдячності та небажанні допомагати батькам.
Згодом я знову став допомагати батькам на дачі, привозив додому все свіженьке та ще й мама надавала мені купу консервації.
Нашому синочку уже три роки, ми хочемо повезти його на море, але залишається проблема з дачею, батьки знову ображатимуться на мене. Я їм пропонував більше нічого не садити, на що вони образились, сказали, що я думаю лише про себе.
Ми все-таки поїхали на море, так батьки постійно мені телефонували, намагаючись викликати почуття провини, а потім взагалі заявили, що раз ми такі, то вони краще поселять у квартирі квартирантів замість нас та дали нам місяць на пошуки нового житла.
Тепер ми в пошуках нового житла, з моїми батьками не спілкуємось. Дуже шкода, я вважаю, що посварилися ми через дрібницю. Не знаю що робити в цій ситуації.
