Нещодавно я зустрів на вулицю свого колишнього колегу по роботі. Ми працювали разом в таксі, потім він звільнився та наші дороги розійшлися, я зараз теж там не працюю. Валентин давно уже одружений має двох дітей шкільного віку.
Сталося так, що зустрілися біля магазину та присіли на лавку, щоб порозмовляти. Було видно, що чоловіка щось хвилює. Коли я запитав у нього що стало приводом його поганого настрою, колишній колега розповів мені наступну історію.
Виявилось, що причиною його суму стала сварка з батьками однокласників його старшого сина. Ця неприємна розмова відбулася в батьківському чаті. Їх було два: один чат для всіх батьків абсолютно, а в другому не було багатодітних батьків однокласниці його сина.
В другому чаті хтось висунув ідею допомогти багатодітним батькам матеріально. Було запропоновано скинутись усім по 500 гривень тому, що у них скрутне матеріальне становище через те, що багатодітний батько не має постійної роботи та у них постійно немає грошей.
Більшість батьків відразу охоче погодились. А Валентин гроші здавати відмовився. Він працює, дружина працює теж, у них двоє дітей та зайвих коштів у них немає. Чому він має віддавати кошти чужим дітям? Ось колега і сказав, що він не має відношення до появи цих дітей та хай їх батьки ці питання і вирішують.
І тут почалося! Його відмову почали активно обговорювати усі батьки. Називали його безсердечним жмотом. Проте, були й такі, що були згодні з Валентином. В групу вони, звичайно, писати побоялись, а ось в особистих повідомленнях підтримали чоловіка. Нікому з них не хотілося потрапити під шквал критики та незадоволення. Валентин був упевнений у своїй правоті. Та запитав про мою думку.
Я трішки подумав та відповів:
— Я теж так думаю.
З одного боку батьків шкода. Це ж скільки грошей потрібно для того, щоб поставити дітей на ноги. А з іншого: чому Валентин повинен заробляти грошей для чужих дітей, обділяючи таким чином свою сім’ю?
Та й взагалі в наш час є всі засоби для того, щоб контролювати процес зачаття дитини. Вони уже дорослі люди та чудово знають звідки беруться діти.
Ніхто не повинен вирішувати за них їхні проблеми. Та й допомагати чи не допомагати вирішує кожен особисто.
