Мій сусід завжди вирізнявся оригінальним баченням речей, тому після того, як вийшов на пенсію, вирішив змінити країну проживання. Обрав для своєї цілі мальовничу Сербію. Проте довго там Валерій Леонідович не прожив та повернувся в Україну.
Коли я поцікавився про причину такого рішення, чоловік відповів:
— Раніше я багато подорожував та саме Сербія мені подобалась найбільше. Це дуже гарна країна зі смачною кухнею. Акуратні вулички та візу отримати туди дуже легко. Я часто туди повертався і сумував кожен раз, коли їхав додому. В цій країні мене все влаштовувало, тому я наважився на переїзд. Син, почувши про моє бажання, придбав мені тут квартиру у віддаленому районі, заплатив невеликі гроші.
Валерій Леонідович продав свою дачу та син додав йому трохи грошей – ось так і придбали квартиру. А квартиру біля мене, де пенсіонер проживав, він вирішив здавати в оренду, щоб вона не пустувала. Коли чоловік отримав бажане, то дуже сильно розчарувався.
Звичайно, спочатку мій сусід був у повному захваті. Валерій Леонідович самотужки вивчив мову та намагався знайти друзів, проте виявилось це марно, адже потоваришувати із сербами практично нереально. Вони лише розповідають, ніби до українців відносяться добре, щоб залучити якомога більше туристів. Проте, коли Валерій Леонідович перестав бути туристом, то на собі відчув неприязнь.
Ще однією проблемою став місцевий клімат. Спочатку чоловік не відчував дискомфорту з приводу погоди та згодом зрозумів, що він не може витримувати по стану здоров’я такий клімат. Річ у тім, що у Сербії дуже спекотно літом. Пенсіонеру довелося входити надвір лише вночі, коли було не так гаряче.
— Думав, що впораюсь та на старості років поживу у теплі. Але мені зовсім не вистачало повітря, бо воно там сухе та важке. Через мої проблеми зі здоров’ям довелося бути постійно на таблетках. Можливо, молодь краще пережила б зміну клімату та місця проживання, та мені було дуже важко, – розповідає чоловік, – я почав дуже сумувати за Батьківщиною. Хотілося почути українських пісень та поїсти червоного борщу з часником та салом.
Валерій Леонідович прийняв рішення продати квартиру. Та це було важче, ніж здавалося. Лише тоді чоловік зрозумів, що бажаючих купити нерухомість в Сербії вкрай мало. Деякі місцеві житель просто залишають свої домівки без надії комусь їх продати. Квартиру мій сусід продав, проте майже у два рази дешевше, ніж купував.
— Хотів розкішного життя, а залишився ні з чим. Можливо, я уже старий. Хіба що я був би не один, можливо, тоді було б легше адаптуватися. Зрозумівши, що це не моє, я не став затримуватися там та визнав свою помилку. Зовсім не жалію про те, що зі мною відбулося, зате тепер я все більше полюбив нашу країну та нікуди звідси не поїду, – посміхаючись сказав Валерій Леонідович.
