Не пролистуйте мимо. Приділіть кілька хвилин своєї уваги, щоб прочитати цього листа, якого написала мама своєму сину:
«Синку, колись ти станеш таким же як я – старим. Тому я хочу донести до тебе істину, яка ой як пригодиться тобі в житті. Якщо ти прочитаєш цього листа і зрозумієш те, що я хотіла до тебе донести – ти проживеш своє життя набагато щасливіше.
Так ось, знаєш, за моєї молодості світ був зовсім іншим. Природа була зеленішою, а люди були добрішими. Ми жили і насолоджувалися кожним днем. Ми отримували задоволення від важкої праці.
Однозначно, що люди в мої часи цінували кожну хвилину. Так, ми могли забувати про себе, але ми ніколи не забували про батьків і про дітей. У наших серцях жила повага до батьків. Ніхто з нас б не посмів і слова кривого сказати до мами чи до батька. А сучасні діти що? Вони без каплі сорому можуть привселюдно послати батьків, не кажу куди.
Також ми старалися для наших дітей. Щоб вони розвивалися, а не тупіли. Згадай, як ти кожного літа їздив в табір. Згадав? Думаєш, що ми таким чином хотіли з татом тебе позбутися на кілька тижнів? Геть ні!
Там ти зміцнював своє здоров’я, думки і тіло. А твої діти? Вони цілими днями то в телефонах, то в комп’ютері.
До того ж у нас з твоїм батьком ніколи не було сварок. Він не смів мене критикувати, а я не сміла йому суперечити. Зараз ж все навпаки – чоловіки не задоволені жінками, жінки – чоловіками. Кожен не переживає, що може скривдити іншого, а навпаки намагається вжалити чим сильніше.
Люди забувають про оточуючих, прагнути отримати задоволення і виконати лише свої забаганки. Кожен думає про своє его.
Та це не правильно. Замість того, щоб гнатися за новими враженнями такими як політ на повітряній кулі, стрибки з парашутом і інше – поїдьте до батьків в село і допоможіть на городі. Повірте, він щасливих маминих очей – ви отримаєте значно більшу дозу ендорфінів.
Сину, я лише хочу донести до тебе істину просту:
– Життя потрібно відчувати, а не пробігати. І пам’ятай, твої діти будуть наслідувати тебе в усьому. Залишайся гідним прикладом для них. Ні, твої повчання для них не потрібні, та й не матимуть результату. А ось твої дії в майбутньому будуть повторюватися твоїми дітьми. І знаєш, так як ти ставишся до своїх батьків, так само до тебе і будуть ставитися і твої діти. Закарбуй їм це.
