Olena – Сторінка 15 – Джерело

Наступного дня, як тільки ми прокинулися, Віталій Петрович вже чергував біля нашого паркану, запитував коли можна прийти знову до нас у гості. Орест сказав, що ми сьогодні зайняті. – А завтра? – ніяк не міг заспокоїтись настиpливий сусід. – Завтра теж, – відповів йому мій чоловік, – і взагалі, не приходьте до нас більше

Я народилася у місті та прожила усе своє життя тут. Таких, як я називають діти асфальту. Батьки ніколи

Не думав, що в дорослому віці у нас з сестрою виникнуть дуже великі kонфлікти. Почалися вони після того, як не стало нашого дідуся. Він заповів нам свою двокімнатну квартиру в іншому місті

В дитинстві ми з сестрою були дуже дружні. Не думав, що в дорослому віці у нас виникнуть дуже великі

Михайло обурюється, каже, що це їх особиста справа та що я не можу казати йому з дружиною скільки дітей їм мати.

Я маю двох дорослих синів, які уже подарували мені онуків. Чоловіка не стало 5 років тому. У старшого

А про мене хто подумає? Чому ніхто не думає про те, щоб зробити легшим моє життя? Може, я вже хочу відпочити від слова “повинна”? Може вже досить звалювати на мене все нові й нові обов’язки?

Скільки себе пам’ятаю, увесь час я була комусь винна. Спочатку я повинна була їздити з батьками

Прокинулась, зробила собі каву та бутерброд, одягнулась та гарно нафарбувалась. Не кажучи нікому пішла гуляти в парк. Я просто собі гуляла нікуди не поспішаючи, телефон поставила на беззвучний режим. Вперше за багато років я відчула себе насправді щасливою

Кожен день у мене проходив по одному й тому ж сценарію. Прокидалася раніше за всіх, йшла готувати сніданок

На наступній зупинці зайшов старенький дідусь, важко дихаючи та ледь пересуваючись за допомогою палички він зайшов в автобус з надією присісти на якесь вільне місце. Вільних місць не було.

Я повертався додому після зміни та насилу дочекався своєї маршрутки. Був час пік. Дехто їхав з навчання

Олег з дружиною добре до мене відносились рівно до тих пір, поки я не переписав на Олега квартиру. Як тільки документи були оформлені, відношення до мене кардинально змінилося

Не думав, що доживатиму свого віку в таких умовах. А все це лише тому, що я довірився своєму племіннику.

Якось Ніна Павлівна разом з донькою поїхали в пологовий будинок, бо у Вероніки почалися перейти. Повернулася сусідка одна та дуже засмучена. Я поцікавилась у сусідки хто народився, як все пройшло, я Ніні Павлівна поглянула на мене та почала заливатися cльозами

Коли ми з чоловіком поселилися у цей будинок, то помітили, що поруч з нами живе сусідка, у якої є доросла донька.

Так ось, пройшло чотири роки та Юрій повернувся з якоюсь вагітною жінкою. Казав, що їм немає де жити та тепер вони житимуть в будинку Ірини Василівни та я маю забратися з дому під три 4орти

В дитинстві моєю улюбленою казкою була “Попелюшка”. Можливо тому, що я себе асоціювала з